ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА СУТНІСНІ ДЕФІНІЦІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Анотація

Мета. Метою статті є  аналіз та систематизація теоретичних аспектів і сутнісних дефініцій державного регулювання економіки регіонів в умовах макроекономічної нестабільності, а також визначення основних засад ефективного управління регіональною політикою в умовах макроекономічної нестабільності.

Методи. Для проведення дослідження було використані наступні методи: метод аналізу та синтезу (для дослідження теоретичних аспектів та визначення сутнісних дефініцій державного регулювання економіки регіонів), метод індукції (для виокремлення напрямків застосування методичних підходів до оцінки ефективного управління регіональною політикою в умовах макроекономічної нестабільності та для визначення ключових концепцій, на яких базуються наукові підходи до державного регулювання економіки регіонів в умовах макроекономічної нестабільності) та графічний метод (для побудови уточненої схеми складових макроекономічної нестабільності регіонів та розширено напрями їх подолання).

Результати. Макроекономічна нестабільність характеризується значними коливаннями ключових макроекономічних показників, які можуть бути викликані внутрішніми та зовнішніми економічними, політичними та соціальними факторами. Макроекономічна нестабільність впливає на регіональний розвиток через зниження інвестицій, зменшення бюджетних надходжень, збільшення безробіття та соціальної напруги. Для досягнення соціально-економічної стабільності та успішного розвитку регіону державне регулювання має забезпечувати успішне подолання макроекономічної нестабільності шляхом прогнозування кризових явищ, їх попередження та  завчасного створення резервів для усунення їх наслідків. Ключовим фактором чого є визначення та врахування всіх складових макроекономічної нестабільності.

Запропонована шоста складова макроекономічної нестабільності регіонів - воєнна нестабільність - потребує розробки комплексних стратегій безпеки, включаючи зміцнення обороноздатності країни, забезпечення соціальної та економічної підтримки для постраждалих регіонів, а також активну міжнародну співпрацю для післявоєнного відновлення, підтримання миру та стабільності. Важливо також займатися питаннями реінтеграції постраждалих територій та населення, відновлення інфраструктури та економічної діяльності у зонах конфлікту.