СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В СВІТІ

Анотація

Мета. Аналіз стану та особливостей розвитку електронного урядування в світі у 2010-2020 рр.

Методи. У процесі дослідження використано такі методи та прийоми пізнання: теоретичне узагальнення і порівняння, аналіз і синтез, індукція та дедукція, групування.

Результати. Обґрунтовано, що найбільш репрезентативним та авторитетним серед показників, що дозволяють оцінити рівень розвитку електронного урядування, є показник EGDI; даний показник розраховується на основі трьох комплексних показників: обсяг та якість онлайн-обслуговування, розвиток онлайн послуг (OSI), стан розвитку телекомунікаційної інфраструктури (TII), людський капітал (HCI); значення EGDI варіюється у межах від 0 до 1, де 0 – мінімальне значення, 1- максимальне; країни світу диференціюються за значенням EGDI на чотири групи: країни із дуже високим та високим рівнем розвитку електронного урядування, країни із середнім та низьким рівнем розвитку електронного урядування. Установлено, що у 2010-2020 рр: рівень розвитку електронного урядування в світі підвищився (якщо у 2010 році середній показник EGDI в світі становив 0,45, то у 2020 році – 0,6); мали місце суттєві країнові та макрорегіональні асиметрії та диспропорцій розвитку електронного урядування. Обґрунтовано, що беззаперечним лідером серед макрорегіонів за розвитком та швидкістю перетворень, спрямованих на розвиток електронного урядування, була Європа, аутсайдером – Африка; найсуттєвіших успіхів на шляху розвитку електронного урядування країнами світу було досягнуто у забезпеченні розвитку людського капіталу, найменших – у забезпеченні розвитку телекомунікаційної інфраструктури, хоча найбільш динамічно перетворення в макрорегіонах йшли саме в цьому напрямі; серед країн найбільших успіхів у розвитку електронного урядування досягли Данія, Республіка Корея, Австралія, Об’єднане Королівство, США, Нідерланди ; найменших - Ерітрея, ЦАР, Чад, Нігер, Гвінея-Бісау.